Головна » Статті » Статті / Articles

СВЯТКОВЕ ПРИВІТАННЯ ВОЛОДИМИРА ЛУЦІВА З НАГОДИ 10-ЛІТТЯ УТВОРЕННЯ ХОРУ "ПРОМІНЬ НАДІІ" У М. ЛОНДОНІ

Христос Родився!

Преосвященні Владики Кир Гліб Лончина, Кир Давид Мотюк, Всечесніші Отці, Вельмишановні та Дорогі присутні. 
 
Катедральному хорові "Промінь Надії” 10 років. Стільки років у житті любої людини вагомий і важливий період, а у житті цього хору ще більше вагомий через різні обставини та часті зміни породжувані обставинами. Згадаймо коротко історію хору. У 1999 році були перші спроби в організації хорового колективу. Одним із групи людей, які відчували потребу створення хору у Лондоні був Володимир Савчук, диригент відомого у Івано-Франківську "Галицькі перезвони” та соліст цього хору Володимир Грицишин. А далі ряд хористів, які співали на початках та у різний період, тому годиться їх згадати: Богдана Кадоб’янська, Ольга Федорак, Ірина Чоловська, Наталя Ортинська, Наталя Комарчук, Олена Микула, Оксана Мандзик, Зіновія Ткачук, Наталя Біла, Тарас та Наталія Кузьменки, Христина Кузьменко, Роман Ортинський, Володимир Приймак, Ігор Шевчик, Іван Рудницький, Григорій Курцеба, довголітній староста хору Василь Градовий та іньші. Між згаданими особами був цілий ряд професійних співачок і співаків, для яких спів був частиною їхнього життя, а потреба співати приходила натурально. Про цю потребу співати прекрасно пише мій близький приятель проф.Степан Гелей, президент хору "Мрія”, Львівської комерційної академії, який до речі, виступав із хором у концерті у нашій Лондонській Катедрі. Ось його слова: 
 
          "Бажання співати – природна потреба кожного українця. Можна говорити навіть про пісенність української культури у цілому. Як найбільш демократичний вид музичного мистецтва, хоровий спів сприяє виявленню духовного потенціалу людської особистості і є могутнім засобом впливу на душу людини. Він несе великий заряд позитивної енергії, сприяючи духовному очищенню. Пісня є тим космічним кодом, що переходить з покоління в покоління, живить нашу память про звязок віків і за тяжких історичних обставин допомагає нам вижити, як нації.” /Із книжки- Степан Гелей "Мрії” – сторінки історії, Львів 2005/.
У хористів із групи 1999 року не було ще чіткої уявви, який мав би бути хор, світський чи церковний, який репертуар мали б вивчати, тощо. Остаточно рішено, що хор буде при Катедрі, тобто Катедральний, від Паски 2000 року, і як такий під керівництвом Петра Качанського співає регулярно у Катедрі та у спільних молитвах оспівує велич і славу Всевишнього. А коли мова про назву хору "Промінь Надії” то після Служби Божої, яку у Катедрі відправив Кир Павло Хомницький, ЧСВВ 12 лютого 2006р., Преосвященний дякуючи хорові за спільну молитву назвав його "Променем Надії” і це вважається від того часу офіційною назвою хору.
 
          Я згадав про різні обставини і зміни, які за 10 років зазнав склад хору, але навіть за тих не простих обставин багато цікавого і вельми позитивного та корисного осягнено. У першій мірі нинішній Ювілей. Або згаданий Григорій Курцеба, професійний музика, який у надзвичайно важких умовах зумів написати музику до Божественної Літургії, яку перший раз 30 липня 2006 року вірні Катедри Пресвятої Скитальчої Родини у Лондоні та околиці почули хорове виконання його музичних композицій до св.Літургії Івана Золотоустого, яку відправляв отець Парох Іриней Крайчий, ЧСВВ, а хором провадив маестро Петро. У цьому році Його Блаженство Патріарх Любомир Гузар нагородив Григорія Курцебу Подячною Грамотою за його згадану працю, а також Преосвященний Кир Гліб Лончина нагородив його своєю грамотою. Крім Божественної Літургії Григорій Курцеба згармонізував під час свого перебування у Лондоні "Самолівку”, "Єрусалимську Утренню” для чоловічого хору, два молебні до Ісуса Христа та Діви Марії. Із цих праць будуть користати не тільки "Промінь Надії”, а також інші хори. Я спинився довше над особою Григорія, можливо одначе, якщо б не група людей, що близько з ним спілкувалася весь час, а також і сам хор, який у різний спосіб мав вплив на Григорія і гейби штовхав його до цієї великої праці то цього може і не було б. Вгомий вплив мав тут Петро Кочанський. Пригадую, як ми ходили до отця Пароха з проханням, щоб можна було провести збірку у Катедрі на видання друком цієї праці. Збірку проведену і 2007 році вона вийшла друком у Івано-Фрнківську. І знову цього ж року ми були свідками разом із сотнями вірних коли у Катедрі урочисто відзначено дві особи. Григорія Курцебу з появою видрукваної Божественної Літургії та маестра Петра Кочанського, який за свою працю з хором одержав Подячну Грамоту від його Блаженства Патріарха Любомира Гузара. Годиться додати, що маестро Петро за його співпряцю із Організацією Бувших Вояків Українців у ВБ та виступу хору з різних нагод, які ОБВУ організувала у минулих роках нагороджений відзнакою Спілки офіцерів України "Хрест Заслуги” від 31.03.2006р. та Подячною Грамотою з нагоди 60-ліття ОБВУ від 05.09.2010р. 
 
          Згадано, що від 2000р. хор регулярно співає у Катедрі і, можливо, що під сучасну пору він є чи не одиноким церковним хором у ВБ, що регулярно співає у Церкві. Але не тільки у Церкві і у Лондоні, а також з успіхом брав участь у відзначенні різних державних дат, благодійних акціях, виступаючи перед громадами: Ґльостеру, Вульвергамптону, Нотінґгаму, Чідінґфольду, Тарасівки, тощо. Але найбільше у Лондоні у залі СУБ з різних нагод та у різних роках. Годиться додати, що хор виступав не тільки перед українськими громадами, але також перед чужинцями, як наприклад: у місті Небворз брав участь уміжнародному фестивалі Віри "Відчиняйте вікна”, у Церкві св.Томи Муру улипні 2006р. Брав участь у відзначеннях Голодомору у Лондоні. 
27 лютого 2010р. брав участь у міжнародному концерті у пошану кінорежисера Сергія Параджанова у Вірменській Церкві св.Єґіче у Лондоні, 5 грудня 2010р. співав у Католицькій Церкві св.Маргарети Шотландської у Твікенгамі (Лондон) Літургію Івана Золотоустого до якої музику написав згаданий Григорій Курцеба. Преосвященний Кир Гліб Лончина не тільки відправив цю Службу Божу, але також поінформував на ній присутніх про Візантійсько-Український обряд. Згадки про хор "Промінь Надії” були поміщені у відомій газеті "Свобода” від 2.04.2010р., що виходить у Ню-Джерсі, США, в Лондонській Українській Думці від 18.12.2010р. та у деяких числах у попередніх роках. У Чортківському часописі " 1 Плюс” від 17.12.2008р. та в обіжниках Церкви св.Маргарети Шотландської від 14 і 18 листопада та 5 грудня 2010 р. Парохом якої є отець Джеремі Труд, який привітав коротким листом хор з нагоди Ювілею такого змісту: "Хор Української Катедри Пресвяої Скитальчої Родини у Лондоні, диригент Петро Кочанський. У цей святковий день вітаю Ваш хор з 10-ти літнім Ювілеєм. Ми маємо дуже приємні спомини Вашого прекрасного співу у нас у Церкві св.Маргарети Шотландської минулого року. Отець Джеремі Труд 6.01.2011 р.”
 
          Дорогий Пане Петре, мої щирі ґратуляції Вам особисто з нагоди Вашої 10-літньої праці з хором, я міг би сказати багато доброго з цієї нагоди, але краще від мене у своєму привітанні сказав Григорій Курцеба. Ось його зміст: "Преосвященні Владики, Всечесні Отці, шановний маестро Петро Кочанський та всі, без вийнятку хористи, леґендарний п.Володимир Луців та, звичайно, любимий нами п.Василь Борецький. Вітаю всіх Вас і кожного поіменно зі святом. У Ваших обличчях бачу наше дитя по імені "Промінь Надії”, а це славнозвісний хор з 10-ти літнім стажем. Хай Новий рік ввійде, як казка у Вашу затишну оселю й наповнить її теплом і ласкою. Зоря різдвяна, мов світло ліхтаря, веде лиш до Христа і у Вашім Храмі хай царять лиш віра, радість і доброта. Дякую Тобі, Петро, та всім присутнім за нашу спільну, важку, вистраждану, але таку потрібну працю. Дякую Тобі, Петро, як засновнику, організатору, борцю, як людині яка віддала частину свого життя задля доброї слави, а твоя віра в успіх привела до того, що ми зараз святкуємо ювілей нашого любимого хору. Всіх Вас  вітаю з Різдвом Христовим. Зичу добра, миру, спокою, здоровя і віри. Обнімаю кожного з Вас і кажу до побачення. Христос народився! Назавжди учасник хору – Григорій Курцеба.”
 
          Вельмишановні та Дорогі Хористи! Існує наше давнє прислівя: Хто співає у Церкві, той молиться двічі.” Нехай це буде Вашим мотто. Будьте горді, що співаєте у хорі і у цей спосіб Прославляєте Всевишнього. Своїм співом у хорі Ви не обмежуєтесь тільки до Катедри, але збагачуєте культурне життя наших громад на цьому острові. Без хору громада є біднішою, а нинішня чисельна присутність громадян, представників різних організацій та колег по пісні та музиці, як гурт "Земляки”, тріо бандуристів та неприсутній тут поет-пісняр Ростислав Красовський, великих прихильників хору, які у різний спосіб допомагають йому, як Петро Лапчак, Ігор Полатайко та інші, що прийшли привітати і подякувати Вам за Вашу корисну працю є яскравим свідченням цього. Продовжуйте цю корисну працю на Славу Божу та на збагачення культурного життя нашої громади. Моє до Вас побажання: Щоб хор записав на компакт диск музику до Служби Божої Григорія Курцеби. 
 
          Многая і Благая Вам Літа!                                                          Володимир Луців. Лондон - 2010 p.
 
          П.С. Це слово я виголосив у Катедральній залі на Празник Собору Пресвятої Богородиці під час приняття, яке Адміністрація Собору влаштувала для хору з нагоди Ювілею, а підготували це приняття о.Іриней Крайчий,ЧСВВ, та о.Карло, ЧСВВ. За що присутні подякували їм могутнім співом Многоліствія.
В.Л.
Категорія: Статті / Articles | Додав: Val (23/09/2012)
Переглядів: 491
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]